Одного разу зробивши щось добре, важко потім робити це з кожним роком краще. Я про психологічний інтенсив  в Репужинцях. Хлібом-свічкою і терапевтичним ефектом відсвяткували п’ятирічний ювілей проекту. Досвід і задоволення - два ключових слова у відповідях учасників, на питання про враження від інтенсиву. Ще б пак, ось наприклад географія тренерів: Чернівці, Київ, Вінниця, Тернопіль, Львів. Про якість навіть не згадую, бо з цим в Репуженцях жорстко – не справився, наступного року не запросять. Уявіть собі враховують думку студентів. Скажу більше: стан студентів на час закінчення інтенсиву є основним критерієм ефективності проведеної роботи. Саме так: ліс, Дністер, ярмарок напрямків психотерапії – і жодної неадекватної пики(це я про алкоголь та інші негаразди). Бо не було ні від чого, ні для чого. Для зняття механізмів захисту був колектив професіоналів в особах Пендерецької О., Толочко І., Попелюк О., Добродняк О., Байгузіної І., Гайзолишина В., ну і метра психоаналізу – проф. Чебана О. (Тут взагалі про тренерів можна окрему статтю писати… тому не писатиму про них більш нічого.) Честь їм і хвала. А на рахунок релаксації і зняття емоційної напруги, добре спрацювали процес-групи і якісно організоване дозвілля. Посвята незіпсутих, аукціон, день народження Маклухи Маклая – щовечора яскраві і несподівані події. Подякувати потрібно, взагалі, всім: починаючи з погоди, яка порадувала, закінчуючи кліщами, які давали змогу роздивитись ближнього зблизька. І окрема подяка вінницьким студентам за участь в проекті і взагалі. І, звісно, окреме задоволення від того, що Репуженці, взагалі відбулися. Стільки було сумнівів і перешкод. Треба віддати належне Поліщуку О.Ю. за наполегливість і ентузіазм в організації цього проекту. Танкіст він і є танкіст! Дякую. Дякую Вам особисто і керівництву БДМУ за цю шикарну можливість дослідити себе, проявити себе, і цілий тиждень прожити в гурті таких самих ненормальних(в хорошому смислі) як і я. Досвід отриманий тут буде використаний в моїй практиці ще цього року, а задоволення буде слугувати сильною мотивацією приїхати в Репуженці наступного.
Сподіваюсь зустрінемось біля Дністра в 2011!

Тєліцин Р.

лікар-психолог